Поради психолога
Стабілізація емоційних станів у дитини
Емоції відіграють важливу роль у житті кожної дитини. Неемоційну, “холодну”, дитину уявити важко. На емоційне благополуччя дитини, як власне, і на її емоційний розвиток, впливають виховання в родині, соціум. І, звісно ж, її темперамент, тип нервової системи – те, що зараз називають фізіологічними чи біологічними чинниками. Однак, якщо те, що заклала природа, змінити важко, на інше впливати можна. Тому в цій статтій тиметься про роль батьків та інших дорослих в емоційному розвитку дитини.
Емоції дітей – безпосередні та спонтанні. У дитини забрали іграшку – вона голосноплаче, віддали – зновусміється, наченічого не трапилось. Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїхпереживань. Тому вся їхня активність забарвлена емоційними проявами.
Дорослі допомагают ьдитині впоратися із сильними переживаннями. Наприклад, якщо дитина перезбудже на чи дуже втомлена, батьки створюютьумови для відпочинку. Якщо дуже засмучена, – підбадьорюють. Дитина потребує любовідорослого, і її почуття залежать від наявності цієї любові. Буває,маленькадитинащосьнамалювалачизробилавласноруч і несепоробку тату чимамі. Батьки їїхвалять, і дитина – щаслива. Отже, опіка і любов дорослих є умовою позитивного емоційного розвитку дитини, її емоційного благополуччя.
Знаукової точки зору, емоції – цефізіологічнареакціяорганізму на події, людей, тобто все, щооточуєлюдину. Емоційна реакція має своє “представництво” у гіпоталамічній ділянці, тобто підкорою головною мозку. А оскількипідкірковіструктуристаріші, до кінцякеруватисьрозумом над емоціямилюдині не вдасться.
Наприклад, як би батьки майбутньогопершокласника не заспокоювалийогощодошколи, однаковотривогазалишається. Боце – нелишеоб’єктивнатривога, а й глибше – реакція на небезпеку. А перший раз у перший клас – цеподія, коли хвилюються і батьки, і діти. І, тривогабатьків, впливає на посиленнятривоги в дітей. Отже, чимспокійніші батьки – тимспокійнішідіти.
Немовлямаєпевніемоції (вонокричить, щобзадовольнитиякусь потребу – наприклад, в їжі), але ще не маєпочуттів. Вони сформуютьсязгодом у процесівиховання і соціалізації. Аджепочуттяутворюються і розвиваються на основіемоцій. Цестійкіемоційніставленнялюдини до явищреальності, щовідображаютьзначенняцихявищ у зв’язку з її потребами та мотивами.
Наприклад, як дитинадовідається, щотакепровина та сором? Їй про церозкажуть батьки та іншідорослі: “Боже, як тобі не соромно! Не клади лікті на стіл! Хібаможнапривселюдноколупатися в носі?”. Знайомо? Інший приклад: як дитинадізнається про почуттягордості? Коли доросліскажуть, щопишаються нею.
Іншими словами, нашіпочуттяформуютьсяпідвпливомоточення, моралі, суспільних норм (зокрема, і релігійних), виховання у сім’ї. Є діти, якихдуже рано і часто соромили, і є ті, щодоякихці “важелі” застосовувалипізніше і рідше. Щовідчували “перші” діти, а що – “другі”? Запитанняриторичне. Комфортніше, вільніше там, де меншеобмежень та заборон і більшеспонтанності.
Дитина (допокидоросліїїцього не навчать) ще не розділяєемоції на “хороші” та “погані”. Вона проявляєїх без внутрішнього цензору, інтроекту(тобто не переймаєспособиповедінкиінших – ред.), безоцінково.
Однак, “гарних” та “поганихемоцій не буває. Є наша оцінкацихпереживань та емоцій. І, якщодорослібудутьоцінюватипереживаннядитини позитивно чи негативно, дітиробитимуть те ж саме. І з собою, і з іншими. Наприклад, вониблокуватимутьсвої “погані” емоції, не виражатимутьїх. Якщозахочутьзаплакатичирозсердитися, не будутьцеробити (бо мама казала, що так робити не можна). А цеможепризвести до появипсихосоматичнихрозладів – наприклад, болітимеголова чиживіт.
Ще один можливийнаслідок – затинання. Щоцетаке? Це – переривання контакту, коли дитинащосьхоческазати, виразити себе (навіть, виплакатисьдосхочу, чипоричати, як лев), а їїпереривають на півслові, нічого не пояснюючи. Якщо так чинитипостійно, психікаможевиробитимеханізмзахисту. Тоді на дитинудоросліпочинаютьзвертатиувагу, але якоюціною?
Емоціїтіснопов’язані з поведінкоюдітей. Буває,кажуть: “Боже, цядитинатакавередлива!”. А щотакевередування? Часто це просто втомаабосильніпереживання через стресовіситуаціїусім’ї. Тому важливоусвідомлювати, які потреби (чи потреба) стоять за тієючиіншоюповедінкоюдітей. Можливо, дитинадосхочунагралася, втомилася і зголодніла, та їїпотрібнонагодувати. Або ж вона потребуєвідпочинкучисумує за мамою в дитсадку, і їйпотрібнаувага.
Щоб дозволити дитині виражати емоції, дорослі повинні дозволити це собі. А от цевже не просто. Бо за плечима 30, а то йбільшероків, і змінювати себе дужеважко. Легшенасваритидитину, бо вона слабша, і взагалі – вона моя: як хочу, так виховую. Натомість, якщо в батьків з емоційнимінтелектом усе добре, дитинацевідчуває, й несвідомопереймаєцейдосвід. Вона бачить, як тато і мама спілкуютьсяміж собою, вирішуютьсуперечки, розповідають про себе, і починаєробити так само.
Уявленнядитини про себе, ставлення до себе, формування “Я”-образу залежатьвіддорослих, і, насамперед, відбатьків. На основіцьогоформуєтьсясамооцінкадитини. Тобто, як доросліреагуватимуть на проявемоцій та переживаньдітей, так дитинасприйматиме себе. І цевпливатиме на їїрозвиток – емоційний, інтелектуальний, фізичний.
Якщодитинагнівається, не вартоодразуказати: “Ай-яй-яй, як поганотиробиш!”. Вартозапитати: “Щотрапилося?”. Або ж заспокоїти, залежновідситуації. Дитинарозкаже (нехай голосно!), відреагуєзлістю (аборозпаччю, образою), заспокоїться і гратиметьсядалі.
Отже, не вартоблокуватисвоїпереживання. Потрібно конструктивно їхпроявляти, жити з ними в злагоді. І тодіемоції та почуттядопоможуть нам творчопристосуватись до світу, пізнати себе та інших, навчитисьдолатитруднощі і, зрештою, бути самим собою.
Як зберегти нерви під час карантину: поради психолога
Українці живуть та працюють в умовах карантину. Вимушене обмеження прав та свобод, постійний потік новин про коронавірус та невизначеність майбутнього вибиває опору з-піднігу багатьох. Про те, як не втратити психологічне здоров’я та заспокоїтися в умовах стресу.
Стрес нас супроводжує постійно. Адже це природна реакція людини на зміни, що відбуваються: внутрішні, або навколишнього середовища. Під час стресу мобілізуються всі системи організму. Це допомагає знайти рішення у складній ситуації і пристосуватися.
“Але сильний і тривалий стрес виснажує.Він дестабілізує роботу мозку: погіршується здатність раціонально мислити, концентруватися і оцінювати те, що відбувається, з'являється м'язова напруга, може порушуватися сон і травний процес, загострюються емоції, актуалізуються страхи, посилюється роздратування, тривожність, підвищується рівень втоми. Це впливає на фізичний стан і настрій. І, як наслідок, зачіпає всісфери життя: негативно позначається нароботі і стосунках”.
Методи пониження рівня стресу в умовах протидії коронавірусу:
1. Поверніться до реальності
Для початку потрібнопомітитищо з вами відбувається. Подивітьсянавколо. Що вас оточує? Ви зараз саме тут, абодумаєте про щосьінше? Щовідбувається з вашимтілом: відчуваєтенапругу, біль, холод чи тепло, тремтіння? Визначте, щовідчуваєте і наскількиінтенсивно (за 10-бальною шкалою).
2. Прийміть те, щовідбувається
Запитайте себе: щоможназробити в ційситуації, а в чомувибезсилі? Пам'ятайте, проконтролювати абсолютно все неможливо, як би ви нестаралися.
3. Заземлюйтеся
Поставтеобидві ноги на підлогурівно, не схрещуючи. Відчуйтесвоїступні, як ви на них опираєтесь. Можнаробитице стоячи, абосидячи (зігнітьколінапід прямим кутом).
4. Дихайте
Є низка різнихдихальнихтехнік - підійде будь-яка. Можете просто глибоковдихати і видихатипротягомтрьоххвилин.
5. Добрехарчуйтеся і висипайтеся
Організм - єдинеціле. Поганий сон і їжарозхитуютьнервову й імуннусистеми. Побалуйте себе чимосьсмачненьким, тільки в міру. Звертайтеувагу на процеспоглинанняїжі, не відволікайтеся. Не їжте все підряд і на ходу. Намагайтесявисипатися.
6. Випустіть пар
Якщоемоціїзашкалюють, не тримайтеїх у собі. Боятися, хвилюватисяабовідчувати себе пригніченим - нормально. Накопичуючи і стримуючиемоції, витількипідсилюєтестрес.
7. Займітьсятворчістю
Творчістьдопомагаєвідволіктисявідсвіту і зануритися в себе. Чим більше ми концентруємося на собі, тимменшважливими і незначнимиздаютьсяподії, яківідбуваютьсянавколо. А дрібна моторика рук стимулює роботу мозку і надаємедитативнийрозслаблюючийвплив.
8. Переосмисліть, щовідбувається
Так, зараз нелегко. Зміна стандартного життєвогорозпорядку сильно вибиває з колії. Бізнесзавмирає: продажіпадають, а стресзростає. Але щоякщопоглянути з іншоїсторони? Можесаме час закінчитистарісправи, сповільнитися, переглянутицінності, подумати про життя і про роботу, і зрозуміти, кудирухатисядалі і що для цьогопотрібнозробити?
9. Пишіть
Візьмітькількааркушівпаперу, і почнітьписати. Все, що приходить в голову. Як завгодно. Не звертаючиуваги на граматику і орфографію. Тут тількиви, ручка і папір. Пишіть про те, що вас хвилює, про своїемоції, проблеми. Напишіть 100 раз в стовпчик, щокоронавірус - відстій (як БартСімпсон на дошці). Пишітьпівгодини і випобачите, що стане легше.
10. Складітькризовий план
Тривога - цепостійнепереживання про майбутнє. Продумайте, що будете робити при найгіршомурезультаті. Складітьдетальний план.
11. Дотримуйтесяінформаційноїгігієни
Не читайте новиницілодобово. Виділіть для цьогоокремийконкретний час (наприклад, кожен день з 15:00 до 16:00). Краще не робитицезранку, перед сном і на голоднийшлунок. І, звичайно, перевіряйтеджерелаінформації.
В умовах карантину ми змушенідовгозалишатисявдома. Для когосьцевипробуваннясамотністю, для інших - перевірка на міцністьпостійноюблизькістю. І це абсолютно нормально. Адже як би ви не булидружні з членами сім'ї,матиособистий час і простірдужеважливо для кожноїлюдини. Тому першочерговимзавданням є йогоорганізація. Поговорітьіздомашніми, розподілітьобов'язки і знайдіть час дляусамітнення.
Не бійтесяконфліктів - цевсьоголишеетап на шляху до вирішенняпроблеми. І в умовахпостійноїблизькості вони можутьвиникатичастіше, ніжраніше. Намагайтесябільшеговорити, ділитисяемоціями і прояснюватищомають на увазі люди, які вас оточують. Всіпроблемиможнавирішити, але звертайтеувагу на форму і інтонацію того, щовице говорите.
Займітьсячимось разом. Наприклад, заплануйтерегулярнуфізичнуактивність: спільна зарядка, танці, йога. Або організуйтесімейнедозвілля: можназбиратипазли, грати в «показуху», малювати, будуватихалабуди, і щедужебагаточого. Пам'ятайте, щодітей не потрібнопостійнорозважати. Дайте їмможливістьзайнятисячимосьсамостійно, тим часом подбайтепро себе. Скористайтеся карантином, абикращепізнати один одного.
Як підтримати дітей під час карантину?
Поради для батьків
Зараз час величезнихзмін та потрясінь для всіх, зокрема, і для дітей. Щобвпоратися з усімавикликамипандемії та карантину, їмпотрібна наша доросла мудрість та підтримка. Подоланняусіхцихтруднощів – хоч і як це непросто, тежнагода для нас стати ближчими, і нагодадопомогтинашимдітямзростати, ставатидобрішими, співчутливішими та сильнішими у випробуваннях.
Як ми можемоцезробити?